Зореліт і таємнича планета

У звичайному дворі, біля великої пісочниці, стояв справжній зореліт. Він був сріблястий, блискучий і дуже гарний. Ваша дитина підійшов ближче і тихенько постукав пальчиком по боку: тук-тук-тук! Раптом — рип! — відчинилися маленькі дверцята. Ваша дитина заглянув усередину, а там було м’яке крісло і багато кольорових вогників. Ваша дитина сів у крісло, пристебнув пасок і натиснув на велику круглу кнопку. Піп! Зореліт загудів: у-у-у-у! І раптом — ш-ш-шух! — він відірвався від землі та полетів високо-високо в небо. Повз віконце пролітали білі пухнасті хмаринки, наче солодка вата. Ваша дитина дивився, як Земля стає маленькою, а зірочки стають великими та яскравими. Довго летів корабель серед зірок: вжух-вжух! І ось — бах! — він м’яко приземлився на таємничу планету. Коли Ваша дитина вийшов назовні, то дуже здивувався. На цій планеті все було не так, як у нас. Дерева там росли ніжками-корінням догори, прямо в синє небо, а зеленими пухнастими гілочками вниз. Листочки лоскотали травичку: шур-шур-шур. Диво та й годі! Раптом з-за дивного дерева вискочив синій зайчик. У нього були довгі вушка і м'який хвостик. «Привіт!» — сказав зайчик. Ого, звірі тут уміють розмовляти! Потім прилетіла жовта пташка, сіла на плече і проспівала: «Чик-чирик, поможи нам, ласкаво просимо!» А за ними притупав великий добрий слоник. Він махав вухами і трубив: «Ту-ту-ту, Ваша дитина, нам дуже потрібна допомога!» Ваша дитина подивився на небо і побачив сонечко. Але воно було зовсім не жовте. Воно було сіре, тьмяне і дуже сумне. Воно не гріло, не посміхалося і не світило. Через це на планеті стало прохолодно. Квіточки закрили свої пелюстки — клац-клац. Пташки перестали співати пісні. Сонечко ніби міцно заснуло під сірою ковдрою. Ваша дитина запитав у друзів: «А чому ваше сонечко таке сумне?» Синій зайчик шмигнув носиком і відповів: «Йому вже дуже давно ніхто не говорив ласкавих слів. Сонечко думає, що про нього забули, і що його більше ніхто не любить». Слоник сумно опустив хобот: «Без доброго слова навіть сонечко може згаснути». Тоді Ваша дитина вирішив діяти. Кроку-крок — і на саму вершину маленького пагорба! Ваша дитина підняв ручки високо-високо до неба, підставив долоньки сірому світлу і посміхнувся своєю найдобрішою посмішкою. Треба було сказати щось дуже тепле, щоб розбудити сонячне серце. «Любе сонечко! — голосно і чітко сказав Ваша дитина. — Ти таке гарне і велике! Ми дуже дякуємо тобі за кожний промінчик. Ти нам дуже-дуже потрібне, ми тебе любимо!» Слоник теж підняв хобот і затрубив на весь світ: «Ту-ту-ту, сонечко, ти найкраще!» А зайчик стрибав і кричав: «Ми любимо тебе, сонечко!» І раптом сталося справжнє диво! Сонечко почуло ці теплі слова. Спочатку воно здригнулося, потім стало ніжно-рожевим, як ранкова хмаринка. Потім воно стало яскраво-помаранчевим. А тоді — бах! — воно спалахнуло золотим вогнем і весело засміялося! Світло розлилося по всій планеті. Стало тепло-тепло, наче влітку на пляжі. Всі звірята навколо почали радісно танцювати. Зайчик весело стрибав: стриб-скок, стриб-скок! Великий слоник тупав ніжками: туп-туп-туп, і від цього навіть земля трошки дрижала. Пташка кружляла в небі: ф’ю-іть, ф’ю-іть! Всі співали й сміялися, бо велике сонечко знову прокинулося і дарувало всім свою радість. Перевернуті дерева теж зраділи. Їхні листочки зашелестіли біля землі: шур-шур-шур, наче вони аплодували. Квіточки миттєво відкрилися: пах-пах! І з кожної квітки вилетів приємний аромат. Планета знову стала кольоровою, веселою і дуже красивою. Сонечко з неба підмигнуло прямо Ваша дитина. Але Ваша дитина вже час було повертатися додому, де чекали мама і тато. Звірята прийшли до зорельота, щоб попрощатися. Вони дарували обійми та посмішки. Ваша дитина помахав усім рукою: «До побачення, друзі! До нової зустрічі!» Ваша дитина сів у свій сріблястий корабель, знову натиснув на чарівну кнопку — піп! Дверцята зачинилися — рип. Зореліт загудів: у-у-у-у, і полетів крізь зірки назад. Ш-ш-шух! Корабель летів швидко, наче стріла, повз планети та комети, аж поки не побачив знайомий двір. Зореліт м’яко опустився на травичку біля пісочниці: бум! Ваша дитина вийшов назовні та подивився на наше земне сонце. Воно світило яскраво-яскраво. Ваша дитина знав секрет: якщо сказати комусь добре слово, то в серці одразу запалюється маленьке сонечко. Бо доброта і ласка — це найсильніша магія у всьому космосі!