Принцеса Веселкового саду

Жила-була маленька принцеса, яку звали Ваша дитина. У неї була гарна сукня і блискуча корона. Одного разу Ваша дитина гуляла у великому королівському парку і побачила за старим плющем маленькі золоті дверцята. Рип! — дверцята відчинилися, і Ваша дитина опинилася у чарівному саду. Ой, як там було гарно! Навколо все цвіло і пахло: пшик-пшик, наче чарівні парфуми. Квіти в саду були незвичайні: вони вміли співати — ля-ля-ля! Раптом до Ваша дитина прилетів маленький ельф. Він прошепотів: «Це Веселковий сад. Тут кожна квітка виконує одне бажання!». Ваша дитина підійшла до великої Червоної квітки. «Я хочу солодке морозиво!» — прошепотіла Ваша дитина. Хлоп! — і в руці з’явилося смачне морозиво. Ням-ням! Потім Ваша дитина підійшла до Синьої квітки й попросила гарну ляльку. Пфи-и-ить! — і лялька вже сиділа поруч. Але раптом Ваша дитина побачила, що за парканом саду сидить сумне маленьке зайченя. У нього не було морквини, і йому було дуже самотньо. Ваша дитина подивилася на свої іграшки, а потім на зайченя. Їй так захотілося, щоб воно посміхнулося! Ваша дитина підійшла до найкрасивішої Золотої квітки. Вона не стала просити нічого для себе. Ваша дитина сказала: «Я хочу, щоб це зайченя було щасливим!». У ту ж мить квітка засяяла, як справжнє сонечко — блиск-блиск! І сталося диво! У зайченяти з’явилася ціла корзинка соковитих морквяних хрустиків: хрум-хрум! А ще до нього прибігли його мама й тато. Зайченя почало весело стрибати: стриб-скок! Воно було таке щасливе, що Ваша дитина теж почала сміятися. Потім Ваша дитина побачила пташку, яка зламала крильце і не могла літати. Ваша дитина підійшла до Зеленої квітки: «Будь ласка, нехай пташка знову літає!». Вжух! — пташка змахнула крильцями, заспівала: «Цвірінь-цінь!» — і полетіла високо в небо. Кожного разу, коли Ваша дитина загадувала бажання для інших, сад ставав ще красивішим. Квіти розпускалися все ширше, а сонечко світило все яскравіше. Веселка в небі стала такою великою, що здавалося, її можна торкнутися ручкою. Маленький ельф підлетів до принцеси й сказав: «Ти дуже добра, Ваша дитина! Тепер ти знаєш головну таємницю: коли ти даруєш щастя іншим, твоє власне серце теж починає сяяти, як веселка». Ваша дитина приклала ручку до сердечка — воно стукало: тук-тук, і йому було дуже тепло. Прийшов час повертатися до палацу. Ваша дитина помахала квіточкам: «Па-па! Дякую вам!». Вона вийшла через золоті дверцята, але забрала з собою посмішку. Тепер Ваша дитина знала: щоб сталося диво, не обов'язково мати чарівну квітку. Достатньо просто зробити когось щасливим. Ваша дитина бігла додому по травичці: туп-туп-туп! Вона розповіла мамі й татові про свій секрет. І того вечора в усьому королівстві було дуже радісно, бо принцеса Ваша дитина навчила всіх ділитися добром. А Веселковий сад завжди чекає на Ваша дитина, бо двері туди відкриваються тільки для тих, у кого дуже добре серце.