Принцеса і зоряний бал

Жила-була маленька принцеса на ім'я Ваша дитина. У неї була найгарніша корона в усьому королівстві — вона блищала, як справжні зірочки: блим-блим! А ще Ваша дитина дуже любила дивитися на нічне небо. Кожного вечора вона сідала біля віконця і рахувала зірки: одна, дві, три... Одного вечора Ваша дитина побачила щось дивне. Одна зірочка на небі моргнула їй! Раз-раз! А потім ще раз! І раптом — дзінь! — щось маленьке і блискуче впало прямо на підвіконня. Це був крихітний конвертик, весь у золотих іскорках. Ваша дитина обережно відкрила конвертик — хрусь! Всередині був листочок, а на ньому написано чарівними літерами: «Дорога принцесо Ваша дитина! Запрошуємо тебе на Великий Зоряний Бал! Сьогодні о півночі на небі. З любов'ю, Зірки». Ваша дитина аж підстрибнула від радості: гоп! І тут на підвіконня сіла маленька срібна пташка. Вона була вся у зірочках, наче зроблена з місячного світла. «Цвірінь-цвірінь! Я Срібнокрилка! Я прилетіла, щоб забрати тебе на бал!» — проспівала пташка. Ваша дитина сіла на спинку Срібнокрилки, міцно вхопилася за пір'їнки й — вжу-у-ух! — вони полетіли вгору. Вище за дахи, вище за хмаринки, прямо до зірок! Вітер ласкаво шепотів: ш-ш-ш, а навколо все сяяло і переливалося. І ось Ваша дитина опинилася на величезній хмарці, м'якій, наче подушечка: пуф! На хмарці стояв палац із чистого місячного світла. Двері відчинилися — скрип! — і Ваша дитина зайшла всередину. Ой, як там було гарно! Зірочки танцювали парами: кружляли і кружляли — раз-два-три, раз-два-три! Місяць сидів на великому тронові й грав на срібній арфі: тінь-тінь-тілінь! А маленькі хмаринки розносили тацьки з блискучими льодяниками: хрум-хрум! Ваша дитина теж почала танцювати. Вона кружляла разом із зірочками, і її корона сяяла так яскраво, що всі милувалися: «Оооо!». Принцесі було так весело! Але раптом Ваша дитина почула тихий плач. Хлип-хлип-хлип. Десь у куточку, за великою хмаркою, хтось плакав. Ваша дитина перестала танцювати і тихенько пішла на звук: туп-туп-туп. За хмаркою сиділа зовсім маленька зірочка. Вона була крихітна, ледь-ледь світилася і гірко плакала: «Хли-и-ип!». Її світло було таке слабеньке, що ледь було видно. — Чому ти плачеш? — лагідно запитала Ваша дитина і присіла поруч. — Я Маля... — прошепотіла зірочка. — Я загубилася. Я не знаю, де моє місце на небі. Усі зірочки знають, де їм стояти, а я — ні. І тепер я не можу світити яскраво, бо мені дуже сумно... Ваша дитина погладила Малю по голівці — глядь, її пальчики теж засяяли! — і сказала: «Не плач! Ми разом знайдемо твоє місце. Я тобі обіцяю!». Ваша дитина взяла Малю за рученьку, і вони пішли по хмарках. Спершу вони підійшли до великих яскравих зірок — це було сузір'я Ведмедика. «Може, ти звідси?» — запитала Ваша дитина. Великі зірки подивилися і покрутили головами: «Ні-ні, вона не наша». Потім Ваша дитина і Маля полетіли до сузір'я Лебедя. Зірки-лебеді граціозно махнули промінчиками: «Ні, вона не з нашого сузір'я». Маля знову захлипала: «Хлип! Може, я нікому не потрібна...». Але Ваша дитина міцно стиснула її рученьку: «Ні! Кожна зірочка потрібна. Ми обов'язково знайдемо!». І тут Ваша дитина помітила щось. Високо-високо, між іншими сузір'ями, було маленьке темне місце. Наче хтось забрав звідти шматочок світла. Навколо того місця стояли п'ять зірочок, і вони сумно блимали: блім... блім... Одна з них покликала: «Маля! Маля, де ти? Ми тебе шукаємо!». Маля аж підстрибнула: «Це ж мої сестрички! Це моє сузір'я — Маленька Корона!». Вона так зраділа, що почала світитися яскравіше: спалах! Ваша дитина підняла Малю вгору і легенько підкинула — гоп! Маля полетіла до свого місця, стала точнісінько в центр, і — ба-бах! — усе сузір'я засяяло! Шість зірочок заблищали разом, і на небі з'явилася маленька блискуча корона. Вона була схожа на корону Ваша дитина! Усі зірки на балу заплескали промінчиками: плесь-плесь-плесь! Місяць заграв святкову мелодію: тра-ла-ла! А Маля кричала зверху: «Дякую, Ваша дитина! Ти найкраща принцеса у всьому світі!». Місяць підійшов до Ваша дитина і сказав тихим, добрим голосом: «Ти могла танцювати й їсти льодяники весь вечір. Але ти зупинилася, щоб допомогти. Це справжня принцеса — та, яка помічає тих, кому потрібна допомога». Місяць торкнувся корони Ваша дитина, і на ній з'явилася нова маленька зірочка — яскрава і тепла. «Це Зірка Доброго Серця, — сказав Місяць. — Вона буде світити завжди, бо твоє серце дуже добре». Ваша дитина посміхнулася і притулила долоньки до грудей — тук-тук! — серденько стукало і було таке тепле-тепле. Срібнокрилка прилетіла знову: «Цвірінь! Час додому, принцесо!». Ваша дитина помахала всім зіркам: «Па-па! Дякую за чудовий бал!». Зірки заморгали у відповідь: блім-блім-блім! Ваша дитина сіла на Срібнокрилку — вжу-у-ух! — і вони полетіли додому. Повз хмаринки, повз вітерець, прямо до рідного віконця. Ваша дитина тихенько залізла в ліжечко, вкрилася ковдринкою: шурх! А коли вона виглянула у вікно перед сном, то побачила на небі сузір'я Маленької Корони. Воно сяяло яскраво-яскраво. І найменша зірочка в центрі моргнула їй: «Дякую, подружко!». Ваша дитина посміхнулася, закрила оченята і заснула найсолодшим сном. Їй снилися танці з зірками, срібна музика й маленька Маля, яка тепер щасливо сяяла на своєму місці. А якщо ти подивишся на небо перед сном, може, теж побачиш сузір'я Маленької Корони. Бо воно завжди світить для тих, у кого добре серце — так само, як у принцеси Ваша дитина.