Дракончик і чарівні бульбашки

Жив-був юний лицар, якого звали Ваша дитина. У Ваша дитина був блискучий шолом і маленький іграшковий меч. Одного разу Ваша дитина пішов гуляти в зелений ліс. Кроку-крок, туп-туп-туп — ішов Ваша дитина по стежці, аж поки не побачив велику темну печеру. Раптом із печери почулося дивне: «Пчих! Пчих!». А потім звідти вилетіли великі прозорі кульки. Ваша дитина підійшов ближче і побачив маленького дракончика. Дракончик був зеленим, з маленькими крильцями та дуже сумними очима. «Привіт! — сказав Ваша дитина. — Чому ти сумуєш?». Дракончик знову чхнув: «Пчих!». І з його носика вилетіла велика рожева бульбашка: буль-буль-буль. «Я боюся вогню, — прошепотів дракончик. — Усі дракони кажуть: "Р-р-р!" і пускають полум'я. А я вмію тільки бульбашки». Дракончик так засмутився, що з його очей покотилися сльози: крап-крап. Він думав, що він зовсім не справжній дракон. Ваша дитина подивився на гарні бульбашки, що літали навколо, і посміхнувся. Вони виблискували на сонечку всіма кольорами веселки. Ваша дитина підійшов до дракончика і погладив його по спинці. «Не плач! — лагідно сказав Ваша дитина. — Твої бульбашки — це ж так весело! Вони набагато кращі за гарячий вогонь. Давай гратися разом!» Дракончик здивувався: «Справді? Тобі подобається?» Ваша дитина дістав свій маленький меч і почав ловити ним бульбашки. Хлоп! Хлоп! Дракончик зрадів і почав дмухати сильніше: пфи-пфи-пфи! Весь ліс наповнився мильними кульками. Вони сідали на квіти, на вушка зайчикам і на носик Ваша дитина. Стало так весело, що дракончик почав підстрибувати: стриб-скок! Він більше не боявся, що не вміє пускати вогонь. Адже Ваша дитина став його справжнім другом, а з другом нічого не страшно. Ваша дитина сміявся: «Ха-ха-ха! Дивись, яка велика бульбашка!» Раптом прибігли лісові звірята. Білочки, мишки та їжачки побачили мильне диво. Вони теж почали ловити кульки лапками. Хлоп-хлоп-хлоп! Дракончик зрозумів: його бульбашки дарують усім радість. Це була його особлива суперсила. Ваша дитина і дракончик цілий день бігали по галявині. Вони грали в хованки та доганялки. Дракончик катав Ваша дитина на своїй спині, а потім вони разом відпочивали на м’якій травичці. Сонечко гріло їх своїми промінцями. Коли настав вечір, дракончик сказав: «Дякую тобі, Ваша дитина! Ти навчив мене, що бути іншим — це добре». Ваша дитина обійняв нового друга: «Ти найкращий дракончик у світі, бо ти добрий!» Дракончик задоволено замуркотів: мр-р-р. Ваша дитина пора було повертатися додому, до своєї теплої ліжечка. «До завтра! — сказав Ваша дитина і помахав рукою. — Па-па, дракончику!» Дракончик помахав крильцем у відповідь і на прощання випустив найбільшу, найгарнішу золоту бульбашку. Ваша дитина ішов додому і посміхався. Тепер Ваша дитина знав головний секрет: не обов’язково бути грізним і пускати вогонь, щоб бути сильним. Справжня сила — це коли у тебе є вірний друг, з яким можна просто пускати бульбашки.