Чарівний меч доброти

Жив-був сміливий лицар Ваша дитина. Одного разу Ваша дитина гуляв у казковому саду і побачив у травиці щось незвичайне. Це був меч! Але не простий, а чарівний. Він був зроблений із чистого срібла, але зовсім не блищав. Він був тьмяний і сірий. Ваша дитина взяв меч у руки — опля! — і раптом почув тоненький голос: «Я стану яскравим тільки тоді, коли ти зробиш щось добре». Ваша дитина здивувався: «Ого! Меч, який любить добро? Це цікаво!». І Ваша дитина вирушив у дорогу. Кроку-крок, туп-туп-туп! Йшов Ваша дитина по стежці й побачив маленьке кошеня. Воно сиділо на високому дереві й плакало: «Мяу-мяу! Не можу злізти!». Ваша дитина не став махати мечем, а обережно піднявся на носочки, простягнув ручки та зняв кошеня з гілки. Гп! Кошеня потерлося об ніжку Ваша дитина: «Мур-мур, дякую!». І в ту ж мить меч у руках Ваша дитина раптом спалахнув ніжно-блакитним світлом — вжух! Він став трішки яскравішим. Ваша дитина посміхнувся і пішов далі. Раптом на дорогу виповз старий жучок. Він ніс на спині велику ягідку, але вона була така важка, що жучок впав: бух! Ваша дитина швиденько підбіг, підняв ягідку і допоміг жучку донести її до хатки. «Дякую!» — пропищав жучок. Тільки-но жучок це сказав, як меч у руках Ваша дитина засяяв ще сильніше — золотим вогнем! Блиск-блиск! Він став такий гарний, що всі квіточки навколо розкрилися, щоб подивитися на нього. Ваша дитина відчув, що меч став легким, як пір'їнка. Йшов Ваша дитина далі й побачив сумну бабусю, яка несла важке відерце з водою. Вода хлюпала: хлюп-хлюп! Ваша дитина підбіг і сказав: «Давайте я вам допоможу!». Ваша дитина взяв відерце і доніс його прямо до порога. Бабуся пригостила Ваша дитина смачним яблуком. І тут сталося справжнє диво! Меч у руках Ваша дитина засяяв так сильно, наче маленьке сонечко. Він став сліпуче білим і таким красивим, що освітлював усе навколо. Весь ліс став світлим і радісним завдяки доброті Ваша дитина. Тепер Ваша дитина знав: цей меч не для того, щоб битися. Він для того, щоб світити тим, кому сумно або темно. Кожна допомога, кожне ласкаве слово робили меч сильнішим. Це був наймогутніший меч у всьому королівстві! Раптом прилетіла маленька фея. Вона присіла на рукоятку меча і сказала: «Ти справжній лицар, Ваша дитина! Твоє серце таке ж світле, як цей меч». Ваша дитина було дуже приємно це чути. Щічки стали рожевими від похвали. Ваша дитина повернувся додому, коли вже почало вечоріти. Але Ваша дитина не було страшно, бо чарівний меч освітлював дорогу: блим-блим. Мама і тато обійняли свого маленького лицаря. Ваша дитина поклав меч поруч із ліжечком. Усю ніч меч тихо світився м'яким світлом, охороняючи сни Ваша дитина. Тепер Ваша дитина точно знав: щоб бути сильним і хоробрим, не треба воювати. Треба просто допомагати іншим, бо доброта — це і є справжня сила.