Мілана мама і папа гуляли в парку

**Мілана, мама і тато гуляли в парку** Одного сонячного ранку маленька Мілана прокинулася і посміхнулася. Надворі світило жовте сонечко. Мілана взула свої рожеві черевички — туп-туп, туп-туп. Вона взяла маму за руку, взяла тата за руку, і вони пішли гуляти у великий зелений парк. У парку було дуже гарно! Мілана побачила високу ялинку. Вона була зелена і колюча. Під ялинкою сиділа маленька білочка. Білочка робила: гризь-гризь, гризь-гризь. Мілана сказала: «Привіт, білочко!» Білочка махнула пухнастим хвостиком і стрибнула вгору — стриб-скок, стриб-скок! Раптом Мілана побачила велику синю калюжу. Хлюп-хлюп! Мілана хотіла туди наступити, але мама сказала: «Обережно, Мілано, ніжки будуть мокрі». Мілана була слухняна дівчинка. Вона обійшла калюжу — туп-туп, туп-туп. Потім Мілана побачила песика. Песик був коричневий і дуже веселий. Він бігав за м’ячиком і голосно гавкав: «Гав-гав! Гав-гав!» Мілана засміялася. Їй було дуже весело. Вона помахала песику ручкою. На галявині росли квіти. Вони були червоні, сині та жовті. Мілана підійшла до квіточки і понюхала її: «Ах, як смачно пахне!» До квітки прилетів метелик. Він був яскравий і легкий. Метелик літав: фрр-фрр, фрр-фрр. Мілана хотіла його наздогнати, але метелик полетів високо в небо. Мілана втомилася. Вона підійшла до тата і сказала: «Тату, я хочу на ручки». Тато взяв Мілану на руки — опля! Мілана була щаслива. Тато сильний, а мама добра. Вони пішли додому вечеряти. Мілана з’їла смачну кашку — ням-ням, ням-ням. Потім вона лягла у своє ліжечко. Мілана була дуже задоволена прогулянкою. Вона закрила оченята і солодко заснула. Мораль казки: Гуляти з мамою і татом — це велика радість, а світ навколо сповнений цікавих див.